Моє кохання

   Ранок суботи. Особливо люблю цей день. Сон до обіду, купа вільного часу…Але вже більше року про сон до обіду і мови не може бути, поки мій «коханий» не отримає сніданку. Кожного ранку будить мене своїм мокрим носиком і теплими лапками, а якщо не реагую то і кігті відчую. Думаю, ви здогадались, що твір про мого котика.

   Мабуть, я вже просто не уявлю як це прокидатись через те, що виспалась. Як засинати в комфортній для мене позі, а не на краєчку ліжка, як спочатку почистити зуби, а не бігти до холодильника, щоб сипнути корму. Чому він досі живе зі мною? Бо це найрозумніше і найсимпатичніше котиня, яке я коли- небудь бачила, хоча яке там котиня, котяра…

   Згадую нашу першу зустріч маленький комок шерсті, легенький як пушинка. Зараз все змінилось. Хоч коли він стає на ваги то вони показують 0.00,але я Вас завіряю дитина в 3-річному віці його не підніме. Про його зріст однозначно сказати нічого не можу. В стані спокою заввишки як плінтус, коли намагається щось випросити може спокійно і без особливих зусиль дістати до мого живота.

  Зазвичай перше, що запитують дізнавшись, що маю кота: «Якої він породи?». Його порода однозначна – вид звичайний розряд красунчик. Дуже важко описати красу кольору його шерсті. Всі відтінки сірого, від насиченого сірого на спинці до білого на животику. І, до речі, він не навидить, коли торкаються до його білого животика, він же про його чистоту дбає.

   Я згодна з висловом, що домашні улюбленці схожі на своїх хазяїв. Я, наприклад, людина системи, майже у всьому намагаюсь мати розклад або план дій. От і мій кіт так само, має свої звички як перед сном, так і з самого ранку. Я думаю, Ви вже готові дізнатись його ім’я, і саме ім’я не кличка….Вітайте мого найпухнастішого Маркуса.

  Якогось вечора на цьому тижні, мені захотілось віднайти фотографії з його дитинства (тому що, для котів 1.5 рік це вже 21 людських),порівнявши їх я була не те, що здивована, я була шокована. Раніше худа грушоподібна форма мордочки, зараз повновидний овал. Гострі вушка,які хочуть бути в курсі всього, що відбувається. І що дивує, він має таку добре відкормлену шию як у гусака. Зате, як колись казала бабуся про мої щічки, є за що пощупати.

   Найбільш таємничими в Маркусі є його здоровенні очі, колір вони не змінюють, але в залежності від настрою змінюється розмір зрачків. Часами мені здається, що хвіст його живе окремим життям. Війни з ним тривають кожного дня.

    Я готова кожному доводити годинами, а то і днями, що кращих тварин як котів не існує. А наймиліший, найрозумніший і найгордовитіший з них мій МАРКУС.